Що спільного між великим Кобзарем, відчайдушними самураями та Квентіном Тарантіно? Для тих, хто вже подивився картину «Безславні кріпаки» https://sweet.tv/movie/21012-bezslavni-kripaki відповідь очевидна. Якщо ви ще не встигли переглянути цю видовищну гостросюжетну стрічку 2020 року, зробіть це якнайскоріше. Чому? Далі розкажемо.
Сюжет фільму
На перший погляд історія видається дивною, проте вона альтернативна, отже митець має право. В одному з інтерв’ю режисер Роман Перфільєв розказав, що задумав її ще під час Революції Гідності, коли вітчизняні художники почали переосмислювати традиційну культуру та масово малювали класиків на байках. Спершу фільм навіть назвали «Тарас Шевченко: перший самурай», проте від такої ідеї швидко відмовились, щоб не виникло плутанини з іншими, зокрема біографічними фільмами («Тарас. Повернення»).
Відправною точкою сюжету стала середина 18 століття, часи розквіту кріпацтва. Одного дня Тарас, який разом з коханою потерпає в кріпацтві, зустрічає дивного мандрівника, самурая з українським корінням Акайо. У наших землях воїн зі Сходу шукає особливий меч та виношує план помсти іншому японцю, Харімото, адже той регулярно купує молодих невільниць в українського пана. Хлопці швидко знаходять спільну мову і вирішують об’єднати зусилля, аби побороти своїх ворогів. Та щоб усе вдалося, молодому Шевченку слід опанувати тонкощі бойового мистецтва. А коли ти тримав в руках лише пензлі для малювання, звикнути до зброї, особливо заморської, не так уже й просто.
Вітчизняне кіно на голлівудський манер
Критики неодноразово відзначали, що «Безславні кріпаки» приємно вражають якістю фільмування. Костюми, бойові сцени за участю ніндзя, декорації — все продумано до дрібниць та виглядає справді ефектно. Тоді як більшість сучасних українських стрічок нагадують, скоріше, зняті на камеру театральні постановки, ця провокаційна альтернатива видається хорошим екшеном.
Кіномани помітили, що робота українського режисера за духом надто подібна до тарантінівського кіно. Хоча творці фільму цей факт не приховують, кажуть, шукали натхнення у стрічках «Убити Білла» та «Джанго Вільний». Роман Перфільєв написав сценарій на манер закордонного вестерна. Вийшло ефектно, саркастично, а часом пікантно. В картині пани божеволіють від опіуму, тризуб стріляє, а представники різних національностей змальовані аж надто саркастично. Звісно, і сам Шевченко постає перед глядачем у незвичному ракурсі. Та жанр альтернативного кіно це пробачає. Натомість Акайо аж надто харизматичний, він чудернацьки розмовляє й часто перебирає на себе роль головного героя.
Чи не найважливіший плюс стрічки — переконлива та невимушена гра акторів, багатьом вітчизняним проектам цього не вистачає. Особливого колориту «Безславним кріпакам» надає музика. Супровід до фільму написав Даріо Веро. Це вдалий мікс із впізнаваних японських та вітчизняних мотивів, приправлений типовими звуками вестерну. Загалом вся команда — від акторсько-режисерського складу до гримерів та декораторів — спрацювала на дуже пристойному рівні, тож перемога на конкурсі патріотичного кіно і державне фінансування не були марни. Єдине зауваження, яке можна висунути до фільму, — надто грубий, зовсім не делікатний гумор. Проте назагал і він здається привабливим.
Відгуки глядачів
Реакція публіки в більшості випадків схвальна, рейтинг картини — 6–8 балів з 10. Не всі готові сприймати Шевченка в образі воїна, а не сивого пророка, та все ж вважають таке кіно хорошим способом розважитись. Сюжет динамічний, тож глядачам точно не доведеться сумувати. Єдине, що слід враховувати, — це вікові обмеження: картина рекомендована до перегляду особам старше 16 років.